Skip to content
TheChatArchiveThe Chat Archive
o1-preview-2024-09-12· OpenAIAi2 WildChat-4.8M (AI2)

ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ҐЕТЕ 1749–1832 Літературна балада, фантастика, міф, міфологічний образ,…

  1. User

    ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ҐЕТЕ 1749–1832 Літературна балада, фантастика, міф, міфологічний образ, символ.

    1. Пригадайте визначення терміна «балада» як жанру фольклору й літератури. Назвіть її ознаки. Наведіть приклади балад, які ви читали.
    2. Дайте визначення терміна «міф». Які функції він виконує? Роль Й. В. Ґете в історії Просвітництва. Творчість Й. В. Ґете припадає на завершальний етап європейського Просвітництва. Письменник зумів поєднати різні ідеї, концепції та напрями Просвітництва. У його творчості знаходимо ознаки просвітницького класицизму, просвітницького реалізму, сентименталізму, преромантизму та рококо. Він створив власну художню систему, що відзначається великою самобутністю. Переймаючись проблемами тогочасної Німеччини, заклавши засади національної німецької літератури, Й. В. Ґете писав про людину та світ у широкому всесвітньому масштабі. Його хвилювали глобальні питання людства, він прагнув пізнати сутність загального буття, природи, мистецтва й відповідно до цього визначити місце й призначення особистості. За словами письменника, «єдине, що нам потрібно робити, — це заглиблюватися в себе». «Заглибленню» у світ і в людину письменник присвятив усе життя. «28 серпня 1749 р., опівдні, я з’явився на світ у Франкфурті-на-Майні. Поєднання сузір’їв було щасливе: Сонце стояло під знаком Діви у своєму зеніті, Юпітер і Венера поглядали на нього приязно, Меркурій — не вороже...» — так Й. В. Ґете розпочав автобіографічну книжку «Поезія і правда», підкресливши свій зв’язок не тільки з рідною Німеччиною, а й з Усесвітом. Й. В. Ґете здобув ґрунтовну вищу освіту в Лейпцизькому університеті. По закінченні навчання він дуже захворів і повернувся до батьківського дому у Франкфурті-на-Майні, де за півтора року хвороби прочитав багато літературних творів і зацікавився філософією. Юнакові здавалося, що в нього стали налагоджуватися «найприязніші стосунки з Богом». У той час він прийшов до власного пантеїзму — віри в тотожність Бога та природи. Й. В. Ґете не став містиком, але знайшов у своїх юнацьких захопленнях «зерно», яке зійшло в його баладах і в першій частині трагедії «Фауст». Після хвороби він оновлюється й стає незрівнянно глибшою людиною — «із надзвичайною бадьорістю духу й радісним відчуттям внутрішньої свободи». Для завершення юридичної освіти батько посилає сина до Страсбурзького університету. Тут Й. В. Ґете познайомився з іншим представником німецького Просвітництва — Йоганном Готфрідом Гердером, який справив на нього великий вплив. Й. Г. Гердер висунув ідею народності мистецтва, виступав за необхідність відображення в літературі народного життя, за творче опанування традицій фольклору. Мистецтво, на його думку, має наблизитися до природи, а поняття «природа» він поширював на сферу не тільки суто природних, а й суспільних та історичних стосунків. Ці ідеї дали поштовх для роздумів Й. В. Ґете. Письменник також захоплювався філософією Б. Спінози. Під впливом його поглядів у Й. В. Ґете сформувалось уявлення про природу як про всесвітню єдність, що вічно рухається й містить таємничу силу, до якої має наблизитися 24 «Найбільший геній — це та людина, яка може все засвоїти й реалізувати своє призначення» (Й. В. Ґете). Будинок Й. В. Ґете в м. Веймарі. (Німеччина) людина, аби зрозуміти сенс буття. Водночас Й. В. Ґете глибоко вивчав фольклор і поділяв ідею пізнання чарівної сили природи. У зрілий період творчості Й. В. Ґете зазнав впливу філософських концепцій І. Канта, Ф. Шеллінга й інших мислителів. Вивчаючи праці німецьких філософів, він дійшов до власного розуміння буття. На його думку, природа — живий і рухливий організм, часткою якого є людина. Природа є безмежною й невичерпною у своїх проявах, людина прагне до її пізнання за допомогою творчої свідомості, однак не всі таємниці природи розкриваються відразу. Й. В. Ґете був обізнаний у багатьох галузях — філософії, астрономії, математиці тощо. Він виконував важливі громадські доручення — був міністром шляхів і військовим міністром. Заснував Національний театр у м. Веймарі. Але найбільшим його покликанням була художня література. Творчість Й. В. Ґете відзначається розмаїттям і багатогранністю. Він писав ліричні вірші, балади, романи й драми. Найвизначнішим твором усього його життя стала трагедія «Фауст», над якою поет працював понад 60 років. У ній відображено його багаторічні роздуми про світ, людину, природу й сенс буття. Коли «Фауст» був завершений у липні 1831 р., жити письменникові залишалося вже недовго. Незабаром Й. В. Ґете застудився на прогулянці в саду й захворів на запалення легенів. У 1832 р. поет помер. Похований у м. Веймарі поруч зі своїм другом Ф. Шиллером. У кожний період життя творчість Й. В. Ґете відкривається по-різному. Вас здивує розмаїття його ліричних творів. Незабаром ви прочитаєте і «Фауста»… Діалог із генієм може тривати все ваше подальше життя! ТРАВНЕВА ПІСНЯ (1770–1771) Ідея кохання й щастя. Цикл «Зезенгеймські пісні» (“Sesenheimer Lieder”, 1770– 1771), до якого ввійшов ліричний вірш «Травнева пісня» (“Mailied”), написаний під впливом кохання до Фрідеріки Бріон. Тут виразно змальовано порухи душі, піднесені почуття закоханого поета. У «Травневій пісні» Й. В. Ґете возвеличив любов як переживання, що освітлює життя й дарує щастя людині. У ранній ліриці поета відтворено захоплення філософією Б. Спінози. У «Травневій пісні» звучить думка про силу й доброту Бога, Природи, що стоять над світом. Про цей вірш Г. Гейне сказав: «Учення Спінози… ширяє навколо нас у вигляді ґетевської пісні... Гармонійні рядки оповили серце, як ніжна кохана; слово обнімає тебе, а думка водночас цілує». Ознаки фольклору. Вірш «Травнева пісня» побудований на фольклорній основі. Письменник використав жанр ліричної пісні з метою розкрити почуття кохання. Провідним літературним прийомом є психологічний паралелізм. Піднесений стан душі ліричного героя увиразнюється описами весняної природи. Буяння квітів, пташиний спів, свіже повітря, яскраве сонячне світло — це світ, у якому живе й кохає ліричний герой. Сміється радо природа мені, Як сяє сонце по зимнім сні! Барвисті квіти по всіх лугах, Пташині хори по всіх гаях, І в кожнім серці радість, весна: О земле, сонце, любов ясна! (Переклад Миколи Зерова) Художній світ — земний і конкретний у своїх проявах, але разом із тим він зображений митцем як зразок гармонії й краси. Цьому сприяють метафори, епітети, порівняння та ЙОГАНН ҐЕТЕ 25 «Чим раніше людина зрозуміє, що є мистецтво, яке допомагає їй духовно вдосконалюватися, тим вона щасливіша» (Й. В. Ґете). Ж.-О. Фрагонар. Гойдалка. 1775–1780 рр. 26 ПРОСВІТНИЦТВО інші засоби. Уся природа «усміхається», бо серце ліричного героя сповнене любов’ю. Свою кохану він порівнює з небесним сяйвом, квіткою й жайворонком. Особливу роль відіграє поетичний синтаксис, де переважають риторичні оклики, що відтворюють підйом емоцій та почуттів. «Травнева пісня» — зразок любовної лірики Й. В. Ґете, яку водночас можна назвати і філософською. Вона ґрунтується на пізнанні реального життя природи й людини. Обізнаність. 1. Визначте провідну тему й мотиви вірша. 2. Назвіть фольклорні îбрази й розкрийте їхнє значення у вірші. 3. Як у творі поєднані почуття й природа? За допомогою яких художніх засобів досягається ця єдність? 4. Виявіть ознаки народної пісні у вірші. Комунікація. Диспут. Тема «Сутність кохання та його роль у житті людини». Самовираження. 1. Створіть словесні портрети ліричного героя й героїні (усно). 2. Прочитавши твір, опишіть пейзаж (усно). Уміння навчатися. 1. Якщо ви володієте німецькою мовою, зробіть дослівний переклад вірша «Травнева пісня», порівняйте його з поетичним перекладом М. Зерова. 2. Знайдіть висловлення видатних людей про кохання. Прокоментуйте. ПРОМЕТЕЙ (1772–1774) Проблематика. Вірш «Прометей» (“Prometheus”) написаний у формі внутрішнього монологу, у якому ліричний герой розмірковує над запитанням, хто створив на землі культуру та володіє творчою силою: боги чи люди. Використовуючи відомий міф, Й. В. Ґете у своєму творі стверджує, що люди прагнуть незалежності та творчої свободи. Звільнившись від страху й рабської покірності, вони отримували радість від земного буття. У грецькій міфології Прометей — титан, син Яфета й Азії. Його ім’я в перекладі з давньогрецької означає «далекоглядний», що також пояснює, чому він приніс культуру людям. Унаслідок того, що Прометей украв в олімпійських богів вогонь і приніс його людям, вони отримали можливість зробити значні кроки в розвитку цивілізації. Це досягнення Й. В. Ґете інтерпретує як перемогу героя, а не як божественний дар. Подібне зосередження на творчій силі особистості, на титанічному (геніальному) у людині дає змогу порівняти вірш Й. В. Ґете «Прометей» із спадщиною німецького угруповання «Буря і натиск». Особливості сюжету й композиції вірша. Вірш складається із 7 строф різної довжини з різними поетичними метрами. Так званий білий вірш (без рими, але з внутрішньою метричною структурою) надає мовленню ліричного героя емоційної потужності, волелюбного пафосу й революційного гніву. У першій строфі вже в першому рядку представлений супротивник Прометея — Зевс. Найвищий олімпієць повинен ховатися за хмарами далеко від Землі. Земля як прихисток людей — у тому числі творчих, обдарованих — належить саме їм. Прометей думає, що Зевс заздрить їхній творчій силі. У другій строфі висловлено абсолютну зневагу до богів. З одного боку, їх ушановують покірні віруючі, а з іншого — ніхто б не звертав уваги на богів, якби не було наївних людей. У третій строфі ліричний герой заглиблюється в минуле. Він згадує, як у дитинстві у відчаї одного разу поглянув на небо й молився про те, щоб почути там божественний голос. Але це бажання, як свідчить наступна строфа, залишилося невиконаним. Самостійно переживаючи страждання, Прометей Ж. Дельвіль. Прометей. боровся з хаосом, темрявою та ув’язненням. 1907 р. У п’ятій строфі він звинувачує в упертості бога, якого нібито треба вшановувати. Зевс не пом’якшився ані від болю, ані від страху. Він зовсім не цікавився індивідуальним зростанням особистості. Замість цього він прикликає час і долю. У шостій строфі коротко згадано, що особистість героя вже дозріла. Дійсно, не всі бажання та мрії юності Прометея здійснилися. Проте це сприймається ним як складова частина земного існування. В останній строфі стають зрозумілими наслідки такого існування. Бунтівний геній — ніби творець на Землі. Прометей розповідає, що створив людей за своєю подобою (аналогічно до біблійної історії про створення Адама). На противагу християнському канону, де людей вигнали з раю та прокляли на земні печалі, Прометей у своєму творінні робить акцент на здатність відчувати радість від творчості та свободи. Він виховує нових людей, схожих на нього. Образ Прометея. Митець трактує ліричного героя в дусі Просвітництва. Герой утілює ідею творчості, волі та суспільного служіння. Героїчний образ творчого генія Прометея відображає ідеї угруповання «Буря і натиск», до якого певний час належав письменник. У «Прометеєві» утверджується ідея звільнення суспільства й особистості. ЙОГАНН ҐЕТЕ 27 Da ich ein Kind war, Nicht wuβte, wo aus, wo ein, Kehrt’ ich mein verirrtes Auge Zur Sonne, als wenn druber war Ein Ohr zu hоren meine Klage, Ein Herz wie meins, Sich des Bedrangten zu erbarmen. Wer half mir Wider der Titanen Ubermut? Wer rettete vom Tode mich, Von Sklaverei? Hast du’s nicht alles selbst vollendet, Heilig gluhend Herz? Und gluhtest, jung und gut, Betrogen, Rettungsdank Dem Schlafenden dadroben? Коли я був малий, тоді, Не знаючи, що, де і як, Звертав свої заблудлі очі До сонця, чи нема там вгорі Вуха, що скарги мої почуло б, Серця, що так, як моє, Пригноблених би пожаліло. Хто допоміг Гордість титанів мені здолать? Хто від смерті мене врятував, Від долі раба? Чи не ти само це звершило, Серце, в паланні святім? Чи не палало, юне й добре, ти, Марно дякуючи за рятунок Тому, хто спить у високості? (Переклад Миколи Бажана) .. .. .. .. .. .. .. Ich dich ehren? Wofur? Hast du die Schmerzen gelindert Je des Beladenen? Hast du die Tranen gestillet Je des Geangsteten? Hat nicht mich zum Manne geschmiedet Die allmachtige Zeit Und das ewige Schicksal, Meine Herren und deine? Тебе шанувати? Чому? Може, зм’якшив ти колись Болі знедоленим? Може, притишив колись Сльози настрашених? Чи не всемогутній час Мужа із мене викував? Чи не одвічна судьба Владує і мною, й тобою? (Переклад Миколи Бажана) .. .. .. Hier sitz’ ich, forme Menschen Nach meinem Bilde, Ein Geschlecht, das mir gleich sei, Zu leiden, weinen, Genieβen und zu freuen sich, Und dein nicht zu achten, Wie ich! Ну, тут я сиджу і формую Людей на свій образ — Поріддя, що подібне до мене, Щоб мучитися, щоб ридати, Щоб втішатися, щоб радіти, — І зневажати тебе, Як я! (Переклад Миколи Бажана) .. Обізнаність. 1. Пригадайте й перекажіть міф про Прометея. Яку інтерпретацію отримав цей міф у вірші Й. В. Ґете? 2. Доведіть, що письменник поєднав у творі давньогрецький міф про Прометея й біблійний міф про Адама та Єву. У чому полягає сенс такого поєднання? 3. Які художні засоби використовує письменник для створення образу Прометея? Назвіть і наведіть приклади. 4. Літературознавці по-різному визначають жанр «Прометея» (ліричний вірш, ода, гімн). Висловте свою думку щодо жанру твору. Обґрунтуйте її. Комунікація. Підготуйте промову на тему «Як я розумію особисту й суспільну свободу?». Самовираження. Напишіть твір-роздум на тему «Ми — нащадки Прометея…». Ініціативність і практичність. Угруповання «Буря і натиск» створило îбрази нових лідерів доби. Охарактеризуйте образ Прометея як просвітницького героя. Які риси йому притаманні? Які з них є актуальними й нині? Робота з цифровими носіями. За допомогою Інтернету створіть презентацію «Образ Прометея в зарубіжному й українському мистецтві». Соціальні та громадянські навички. Визначте громадянські ідеї вірша «Прометей». Поясніть, як вони пов’язані з ідеологією Просвітництва. У чому їхнє значення для нашого часу? Уміння навчатися. Випишіть із вірша цитати, у яких ідеться про: спротив Зевсові; благодіяння людям; місію Прометея. Прокоментуйте їх. ВІЛЬШАНИЙ КОРОЛЬ (1782) Історія створення. Більшість балад Й. В. Ґете написана в м. Веймарі, куди він приїхав у 1775 р. на запрошення герцога Карла Августа Веймарського й виконував його доручення. Потім туди приїхав і Ф. Шиллер. Вони потоваришували, обмінювалися листами та творами. Поети неначе розпочали своєрідне змагання, унаслідок чого було написано багато прекрасних балад. Балада «Вільшаний король» (“Erlkоnig”) була спочатку написана як вставна пісня до п’єси «Рибалка» ( “Die Fischerin”), однак згодом набула самостійного значення. На створення балади поета надихнула данська народна пісня «Дочка короля ельфів1», опублікована Й. Г. Гердером у збірнику «Голоси народів у їхніх піснях» (1778–1779). У варіанті Й. Г. Гердера дочка короля ельфів, яку зустрів Олуф у нічному лісі, наслала на нього смертельну хворобу. Олуф не дожив до свого весілля, наречена побачила його мертвим. У фантастичній формі тут відображено забобонний страх середньовічної людини перед ворожими силами природи, перед таємничими міфічними істотами. Незважаючи на подібність (мотив таємничості, фантастичність ситуації, смерть героїв), твори Й. Г. Гердера та Й. В. Ґете відрізняються. 28 ПРОСВІТНИЦТВО РИСИ ПРОМЕТЕЯ В ІНТЕРПРЕТАЦІЇ Й. В. ҐЕТЕ Риси героя Авторське трактування Безстрашність Прометей порівнює грозу («хмарний туман»), найпотужнішу зброю Зевса, із грою маленького хлопчика. Відмежування від богів Прометей указує Зевсові на його місце («твоє небо» і «моя земля»). Схильність до роздумів Прометей говорить про вбогість богів, які не мають творчого імпульсу, а він, на противагу їм, може покластися на своє «серце, що горить святим вогнем». Незалежність, волелюбність Прометей самостійно протистояв обставинам і небезпекам — усього досяг сам і все довів до кінця. Нездоланна сила Прометей примножує «свій образ» у людях, формує їх творчою волею. 1 Ельфи — у фольклорі — духи повітря, природи, можуть жити на деревах, люблять танцювати й заворожувати людей. Є ельфи світлі (добрі) і темні (злі), вони мають своїх королів, свої володіння, межу яких не можна порушувати. .. Тема. У баладі «Вільшаний король» утілено думку про таємничу силу природи й залежність людини від неї, про тісний зв’язок людини з непізнаним і розмаїтим у своїх проявах світом. Зображення природи. Порівняно з попередніми творами Й. В. Ґете, де природа є благодатною та життєвою силою, символом гармонії, у веймарських баладах вона стає втіленням таємничих сил. У баладі поєднуються два плани — реалістичний і фантастико-міфологічний. Міфологічні образи. Багато образів у творі мають не тільки пряме, а й міфологічне значення, закріплене в німецькому й ширше — у європейському фольклорі та міфології. Верба — символ Усесвіту, космічної гармонії, а також туги, печалі, трагічної долі. Вітер — символ духу, руху Всесвіту, невловимості, неусвідомленості, руйнації й водночас оновлення (у міфах і казках — місце перебування духів, душ померлих). Ніч — стихія злих сил, інколи — порятунок від них. Туман — символ невизначеності шляху, блукання. Пан — бог лісів, отар, пастухів, покровитель усієї природи, якого зображували як напівлюдину-напівцапа — із хвостом, ріжками, бородою; навколо нього танцювали німфи (жіночі божества, які жили на деревах, у воді, у горах) і сатири (лісові й гірські чоловічі божества, які уособлювали первісну грубу силу природи). На того, хто порушував його спокій, Пан наганяв страх. Давні греки вбачали в ньому божество в усій природі, творця та володаря всього сущого, але частіше Пана вважали злим духом. Поєднання різних міфологічних образів утворює у вірші Й. В. Ґете атмосферу таємниці, тривоги, страху й лихих сил. Не випадковим є фантастичний образ вільшаного короля. Вільха — дерево, що росте біля води, на вологому ґрунті, тобто в цьому образі поєднуються в одне ціле вода та земля. Отже, вільшаний король — утілення самої природи, володар усього, що є у світі: води, землі, рослин, тварин і людства. М. Рильський у поетичному перекладі дуже влучно називає його «хвостатим паном», створюючи пряму аналогію з могутнім Паном — богом лісів і полів. Художні конфлікти. Драматичне напруження в баладі виникає внаслідок зіткнення різних начал: життя і смерті, реального та фантастичного, відчаю та надії, буденного й інтуїтивного. Батько і син утілюють два різні погляди на світ. Батько не вірить у чудеса, його позиція відзначається врівноваженістю, поміркованістю, але в його словах відчувається велика любов до сина. Мовлення дитини, навпаки, сповнене хвилювання, страху, відчуття впливу невідомих темних сил. Сумна кінцівка балади свідчить про те, що передчуття сина справдилися. Крім зіткнення різних типів сприйняття (дорослого та дитячого), у баладі розгортається конфлікт між вільшаним королем і хлопчиком. Мовлення таємничого лісового царя сповнене ЙОГАНН ҐЕТЕ 29 «Буря і натиск» (“Sturm und Drang”) У 1770–1780-х роках у Німеччині сформувався мистецький рух «Буря і натиск» (“Sturm und Drang”), названий за однойменною драмою Ф. М. Клінгера. Представників цього угруповання називають штюрмерами (з нім.). Для творів «Бурі і натиску» характерні ідеї гнівного протесту проти насильства, культ геніїв-бунтівників, утвердження творчої сили й багатогранності людини, захист народних інтересів. Штюрмерські мотиви звучать у творчості молодого Й. В. Ґете, Ф. Шиллера, Ф. Мюллера, Г. Бюргера та ін. Перший переспів творів Й. В. Ґете українською мовою належить Петру Гулаку-Артемовському — це балада «Рибалка» (1827). Перший український переклад балади «Вільшаний король» був надрукований окремим виданням у Львові в 1838 р., автором перекладу став мовознавець і священик Йосип Левицький. Пізніше до перекладу цього твору зверталися Пантелеймон Куліш, Борис Грінченко, Максим Рильський та ін. Українські перекладачі надали баладі виразного національного звучання. РЕАЛІСТИЧНИЙ ПЛАН ФАНТАСТИКО-МІФОЛОГІЧНИЙ ПЛАН Повернення батька й сина додому, нічні страхи сина, його смерть. На тлі нічної природи таємничий вільшаний король «кличе» дитину до себе, заманює хлопчика золотом, розвагами, піснями, прагнучи відібрати душу й життя. містичної сили. До хлопчика ніби звертається сама природа. Дитину вабить і водночас жахає її таємнича сила. Отже, у баладі хлопчик ніби втілює все людство, яке й досі не досягло гармонійних стосунків із природою, світом, самим собою. Звідси — трагічний фінал твору. Однак Й. В. Ґете ніколи не був песимістом. Він завжди відстоював ідею вічного руху вперед — через смерть, страждання, помилки — до оновлення життя. Тупіт кінських копит, що відтворює ритм балади, є звуковим образом поступу природи й людини. Поет вірив, що людство здатне долучитися до таємничої мудрості природи та спрямувати свій рух до світла, яке здолає ніч. Художня своєрідність. Твір написаний у формі діалогу. Казковість ситуації, алегоризм і символічність образів природи пов’язані з усною народною творчістю. Сюжет твору розвивається напружено й динамічно. Філософська ідея. У баладі «Вільшаний король» утілено непізнанну силу природи, її могутність і таємничість. Природа в поета вирує, чарує й вабить людину. Балада стала відображенням філософських роздумів Й. В. Ґете про стосунки людства й природи, про необхідність досягнення гармонії між ними. Балàда (з фр. ballade, прованс. ballar — танцювати) — ліро-епічний жанр фольклору й літератури, у якому органічно поєдíалися розповідь про об’єктивні події та людські почуття. Характерні ознаки балади: • невеликий обсяг; • напружений драматичний сюжет; • невелика кількість подій і персонажів; • поєднання епосу (зображення зовнішніх подій) і лірики (зображення почуттів героїв, емоційне ставлення автора до подій); • тісний зв’язок із фольклором (мотиви, îбрази, художні засоби, мова); • можливе використання фантастики; • велика роль описів і пейзажів. Сèмвол (з грецьк. symbolon — умовний знак, натяк) — предметний або словесний знак, який опосередковано виражає сутність певного явища. Символ завжди має переносне значення. Символічними у творі можуть бути окремі предмети, îбрази, художній простір і час та інші елементи тексту. 30 ПРОСВІТНИЦТВО «Природа завжди огортає людей темрявою й спрямовує до світла» (Й. В. Ґете). Вільшаний король нагадує героїв українських міфів — лісовика (господар лісу, який збиває людей із дороги), вія (символ ворожої сили), водяника (утілення водної стихії, розгніваний водяник міг шкодити людям — руйнувати греблі, топити, забирати до себе людей). А дочок вільшаного короля можна порівняти з українськими мавками й русалками. Мавки символізують душі дітей, які народилися мертвими чи померли нехрещеними. Вони часто постають у вигляді молодих дівчат, які танцями й співом заманюють хлопців у ліс. Русалки — богині водоймищ, але інколи виходять на берег, співають, танцюють, кличуть людей у воду. М. фон Швінд. Ілюстрація до балади Й. В. Ґете «Вільшаний король». 1849 р. Німецьке слово Erlkоnig має значення, що були закладені ще в данській народній пісні «Дочка короля ельфів». Данське слово еllerkonge, що означало «король ельфів», у перекладі й інтерпретації, а також через близькість до німецького слова die Erle (вільха) стало причиною появи образу саме «вільшаного короля». .. • Творчість Й. В. Ґете втілює дух Просвітництва, поєднуючи особливості різних напрямів доби. • У ліриці письменника звучать любовні, громадянські та фольклорно-міфологічні мотиви. • Яскраві образи, створені митцем, набули символічного змісту (образ Прометея — символ боротьби за звільнення людства, вільшаний король — символ таємничої сили природи та ін.). • Й. В. Ґете у своїй ліриці використовував усну народну творчість і міфологію, розробляв жанри ліричного вірша, балади та ін.

    зроби конспект про життя гете на супер коротко про особливості 3 його творів

  2. Assistant

    ЙОГАНН ВОЛЬФГАНН ҐЕТЕ

    Kороткий конспект про життя Ґете:

    Йоганн Вольфганг Ґете (1749–1832) — видатний німецький поет, прозаїк, драматург, мислитель та природодослідник. Народився у Франкфурті-на-Майні. Здобув блискучу освіту, вивчав право, філософію, природничі науки. Був пов'язаний з рухом "Буря і натиск", що пропагував культ сильної особистості та творчої свободи. Працював міністром у Веймарі, заснував там Національний театр. Його творчість охоплює різні жанри та стилі, від класицизму до романтизму. Найвідоміший твір — трагедія "Фауст".

    Особливості трьох його творів:

    1. "Травнева пісня" ("Mailied", 1770–1771)

      • Тема та ідеї: Оспівування кохання та єдності людини з природою. Ліричний герой відчуває радість буття через любов, природа відображає його піднесений стан.
      • Особливості:
        • Використання фольклорних мотивів і жанру пісні.
        • Психологічний паралелізм між внутрішнім світом людини і весняним відродженням природи.
        • Яскраві метафори та епітети, що передають емоції.
        • Риторичні оклики, що підсилюють експресію.
    2. "Прометей" ("Prometheus", 1772–1774)

      • Тема та ідеї: Бунт проти богів, утвердження творчої сили людини, її незалежності та протистояння тиранії. Образ Прометея символізує людський розум і прагнення до свободи.
      • Особливості:
        • Філософський монолог міфічного героя.
        • Поєднання давньогрецької міфології з ідеями Просвітництва.
        • Використання прийомів ораторської мови, риторичних питань.
        • Відсутність рими (білий вірш), що надає твору свободи вираження.
    3. "Вільшаний король" ("Erlkönig", 1782)

      • Тема та ідеї: Протистояння реального і фантастичного, невідомі сили природи, трагедія непорозуміння між поколіннями. Балада відображає страх перед невідомим та неминучість долі.
      • Особливості:
        • Динамічний сюжет, побудований у формі діалогу між батьком, сином та вільшаним королем.
        • Поєднання реалістичних та міфологічних елементів.
        • Символічні образи, що відображають теми життя і смерті.
        • Ритм вірша передає швидкість руху та напруження ситуації.